Велотур
Короткий зміст статті
- 1 Мій звіт про велотурі в Крим, і по Криму
- 1.1 Велосіепедний похід до Криму
Мій звіт про велотурі в Крим, і по Криму
Сьогодні я продовжу складати короткий звіт про свій самостійний велотур в Крим у 2011 році. І заодно сподіваюся, мій досвід не пропаде даремно, і ви як мінімум в підсумку зробите для себе висновок: чи варто особисто вам вплутуватися в настільки авантюрне і навіть досить ризикований захід. Але, звичайно ж разом з тим, і таке інтригуюче і повне нового досвіду пригода, як самостійний велосипедний тур до Криму або в будь-яке інше місце нашої неосяжної планети, не може ні залучити найвідчайдушніших любителів пригод і незвичайного відпочинку.
І так продовжимо, в минулій частині свого звіту про велоподорожі в Крим, я докладно описав мою методику збору в самостійний велосипедний тур, і навіть перші 2 дні свого далеко нелегкого шляху. Ну а сьогодні я продовжу відразу зі звіту третього дня свого велосипедного туру в Крим.
Велосіепедний похід до Криму
І так, третій день мого велосипедного походу в Крим почався з того, що я прокинувся під великим абрикосовим деревом за 20 кілометрів від міста Миколаєва. Дочекався поки вийде сонце, зібрав свій спальник, відчепив свій рюкзак, на всякий випадок прикручений велосипедним замком до самого велосипеда, і відправився в дорогу.
До речі зауважу, якщо ви хочете виїжджати під час велотурів в Криму в дорогу дуже рано, то через холод іноді доводиться їхати в джинсах і кофті, так буде комфортніше.
Але ще краще, якщо ви вирішите нікуди не поспішати і просто спати годин до годин 7, поки температура на вулиці не стане комфортною для нормального літньої подорожі в шортах і майці.
А ще не забудьте намазатися кремом від засмаги особливо якщо ви здійснюєте ваш велотур в майці і шортах як я. А то я вже підгорів пристойно з минулого дня, а з ранку почав присмажуватися ще більше. При зборі в цей велотур, звичайно ні про яке кремі від засмаги я навіть не подумав, і дуже даремно.
Велосипедний тур
Трохи більше години у мене пішло на те, щоб проїхати 20 кілометрів до самого Миколаєва, і ще близько 15 кілометрів я блукав по самому Миколаєву у пошуках нормального ринку на якому можна відремонтувати велосипед для продовження свого велосіепедного туру.
Ринок то я знайшов, але ремонтника не було, хоча вже було годин 9 ранку якщо не пізніше. Ну нічого я за цей час сходив у продуктову частину ринку, де купив пів літри домашнього молока, грам 300 домашнього сиру щоб поїсти на один раз, і грам 300 пряником щоб ввечері побалувати себе чимось солодким. Всього вийшло на гривень 10, або трохи більше.
Але людина ремонтує велосипеди все ще не прийшов, я чекав його ще близько години, і за цей час встиг купити ще прикольні чорні будівельні рукавички за 6 гривень, якими, до речі, до цих пір іноді користуюся при їзді на велосипеді.
Рукавички взяв від того, що руки вже сильно підгоріли на сонці і далі буде гірше. Правда чомусь зовсім не подумав про панамку від сонця.
Ремонт велосипеда під час велотуру
Зате через годину я нарешті дочекався велосипедного майстра, без якого я просто не міг продовжувати свій велотур. Майстер досить швидко поміняв зірочки на такі ж тільки нові, і також комплектом змінив і ланцюг. Крім цього добре почистив велосипед від бруду і перетягнув всі гальмівні троси.
Ну і додатково закрутив і змастив все по дрібниці, що в підсумку обійшлося мені рівно в 250 гривень. До речі для довідки поїзд Одеса - Сімферополь коштував приблизно гривень 80, так що на ці гроші можна легко 3 рази з'їздити в Крим і назад. Але це не та романтика, тому я знову продовжив своєї велосипедний тур.
Ну ніби на цей раз все пройшло без особливих ускладнень, хоча і перемикання передач було налаштоване далеко не ідеально, і я втратив багато часу через цього ремонту велосипеда. Зате траса до наступного великих українських міст Херсона була дуже хороша, і я встиг навіть отримати задоволення від катання.
Правда вже майже під'їхавши до Херсону я вирішив у нього все таки не заїжджати, а поїхати по об'їзній дорозі щоб заощадити близько 10 кілометрів, та й батарею GPS. Яка явно б розрядилася від катання по великому місту. Та й в Херсоні я був уже не один раз, і екзотикою для мене він не був.
Їжа в велотурі
Зате на цьому об'їзді, я зупинився на невеликому ринку біля дороги і купив пристойний кавун кілограма на 4-5. І не повірите, купив взагалі по 70 копійок за кілограм, хороший довгий схожий за формою на диню кавун. Такі кавуни зазвичай солодше, і я їх люблю найбільше.
Кавун вдалося з'їсти за один раз, щоб не тягати його з собою, та й був він реально дуже смачним, ось вам і найкраща їжа в велотурі, а особливо коли проїжджаєш біля Херсона, кавунової Мекки України. Хоча й дині там відмінні, але диню я купував уже ввечері. Загалом така їжа на спеці під час велосипедних турів відмінно рятує від зневоднення.
А ще на дорозі знайшов білу жіночу майку, явно нову, так як вона була ще упакована в пластик. Мабуть полетіла з чиєїсь машини.
Потім коли вже почало темніти ще примудрився втратити рукавичку, коли трохи на відпочинку поговорив з друзями по телефону і забув її де стояв. Коли це помітив, довелося повертатися назад кілометр або навіть більше, але таки знайшов її.
З рукавичками теж було смішно до речі, я їх втрачав досить часто, тільки в той вечір я примудрився ще 2 рази втратити одну з них. Другий раз вже був, коли я в темряві збирався спати, тому я залишив свої пошуки на ранок, коли буде трохи світліше.
Стратегія їзди у велосипедному поході
До речі ввечері за порадою друга, завзятого туриста я переглянув стратегію свого велосипедного походу по Криму, і став їхати набагато повільніше ніж раніше, і виходити стало набагато краще. Адже навіть незважаючи на довгу зупинку в Миколаєві за день я проїхав близько 135 кілометрів.
Тому починаючи з цього моменту я вибрав тактику повільної їзди на знижених передачах кілометрів в 15 в годину, а часто навіть і менше. Це дозволяло їхати набагато довше і зупинятися для відпочинку не так часто.
Велосипедний похід в крим
Ніч пройшла знову не дуже добре, спати було знову сильно не комфортно.
Цього разу було вже не так холодно, але так як у мене сильно обгоріло на сонці обличчя, руки і ноги нижче шорт, у мене вночі навіть явно піднялася температура. Це було не дуже здорово, але я вирішив, що це не дуже страшно, та й хто винен у тому, що я не взяв крем від засмаги в цей велосипедний похід.
Тому я просто трохи помучився в своє задоволення і заснув. Спав правда знову уривками через високої температури від засмаги, і низькою по іншу сторону від спального мішка, поспав за ніч також напевно години 3-4.
Вранці на 4 день свого велотуру в Крим я таки дивом знайшов загублену рукавичку, причому знайшов випадково, вже зневірившись її знайти.
Трохи перекусив, з'їв трохи бджолиного пилку замість вітамінів і поїхав далі. І вже навчений гірким досвідом минулої ночі, я вирішив їхати далі в гольфі, причому навіть удень по 40 градусній спеці, щоб не згоріти ще більше.
Кавун прямо з поля
Десь годин в 10-11 ранку вже проїжджав повз великого кавунового поля, вже недалеко від Криму. Ну і звичайно що звичайно треба спробувати кавун з справжнього поля, яке до речі перший раз бачив.
Ну і без проса брати кавун був звичайно не варіант. Не те що б мене сильно б мучила совість, але неподалік були люди, які за ними дивилися, і я вирішив що краще дати їм пару рублів за кавун ніж з цим паритися.
Але як тільки я під'їхав ближче, під'їхала і зупинилася ще одна машина. І з неї вийшли два людини і теж підійшли до тих, хто дивився за полем, ну і я спустився і підійшов.
Виявляється це були туристи, вони теж перший раз бачили велику баштан і їм стало цікаво. Вони трохи розпитували хлопця, який виявився господарем цього поля, ну і я вставив свої 5 копійок в розмові, і трохи фотографував кавуни.
Хлопець розповідав, як садять і ростять кавуни, і потім, коли ми їхали просто так дав нам по невеликому кавуну кіло на 4. До речі він був дуже смачний, і в ньому майже не було кісточок, а реальне фото того самого кавуна ви можете побачити тут ....
Велотур по Криму
До другої половини дня я вже доїхав до місця, де офіційно починається Крим. Тому з цього місця мій велосипедний похід до Криму офіційно перейшов в статус велотуру по Криму.
Я там навіть зробив пару фотографій, які тут можна побачити. І ще раз примудрився залишити свої рукавички, за якими знову довелося повертатися трохи більше кілометра, але як не дивно але я їх знайшов знову.
Годинах до 6 вечора я вже в'їхав у перший Кримський місто на своєму шляху «Армянськ». З нього до речі подзвонив дівчині, яка ще тиждень тому обіцяла мене на одну ніч вписати в передмісті Ялти, і сказав що буду приблизно дня через два в Ялті. Хоча якщо чесно до походу я думав що доїду туди на добу раніше, але в підсумку виявилося трохи складніше.
Але і під кінець біля виїзду з Армянська, мене підстерегла ще одна невелика проблема, я помітив що в мене знову почало спускати переднє колесо.
Ну і я вже навчений гірким досвідом самостійного ремонту вирішив не виїжджати з міста, а просто прискорити процес ремонту колеса, звернувшись в шино монтаж. Причому я ще добре встиг десь за хвилин 20 до того, як він закривався.
І доречі я виявився правий що звернувся в майстерню, бо виявилося що таки був прокол, і мені його дуже швидко усунули, і я зміг продовжити свій велотур в Крим. Але прикол в тому, що перед тим як одягнути камеру назад майстер руками перевірити не застрягла чи колючка в самому колесі, і виявилося що таки застрягла.
Тож у підсумку якби я полагодив самостійно цю камеру, то її б знову спустило хвилини через 2. І невідомо скільки б я раз ще її заклював, поки б не зрозумів у чому причина. А причина була в гострому шматку дроту застряглому в протекторі. Правда в підсумку з мене здерли аж 15 гривень за ремонт, але все-таки інтуїція мене не підвела і часу я б витратив у підсумку набагато більше.
Зате після виїзду з самого міста я ще купив 2 чималі дині приблизно по 2 кілограми, щоб себе побалувати. Вони були трохи уцінені, але везти мені їх далеко було не треба, тому вийшли вони недорого кожна приблизно по 2 гривні, тобто по гривні за кілограм.
Велосипедна подорож
Далі я ще проїхав з динями висіли на кермі в кульках приблизно кілометрів 5, Поки не знайшов гарного тихого місця, щоб нормально перекусити. Звичайно, обидві дині відразу з'їсти не вийшло, я з'їв десь півтори, а половинка влізла в мій рюкзак, і я її залишив на потім.
Після цього життя знову налагодилося, я продовжив своє велосипедне подорож. Ще почалася дуже гладка хороша дорога, по якій їхати було одне задоволення. Хоча сонце вже починало сідати, але спати не хотілося і я поїхав далі.
Далі був другий великий місто Криму «Красноперекопськ», з якого я вже виїхав коли на вулиці було майже темно. Але природно ліхтарика у мене з собою не було. Але була ще одна проблема, навколо були тільки якісь болота, а спати на болоті в спальнику взагалі не варіант, тому я виїхав на Сімферопольську трасу і продовжив далі цей велотур по Криму вже з пошуками місця для ночівлі.
Аварія на дорозі
Досить швидко я під'їхав до великої автомобільній пробці, і це годинника вже в 10 вечора якщо не пізніше. Виявилося попереду велика аварія, навіть начебто з жертвами, і міліція повністю перекрила дорогу. До речі я навіть зробив фотографію цього місця.
Але мені можна казать пощастило, я був не на машині, тому проблем по узбіччю проїхав кілометрову чергу махайн. До речі ще раз примудрився втратити і знайти свою рукавичку, а після виїхав на повністю вільну від машин трасу.
Нічна їзда в велосипедних походах
Насправді їхати без ліхтаря вночі у велосипедному поході я дуже не рекомендую, особливо якщо поруч їдуть машини, які можуть вас збити. Навіть з ліхтарем це справа досить не безпечні. Але це був єдиний день у році, коли на трасі не було жодної машини, світила досить повний місяць, і траса була дуже рівною і без вибоїн.
Тому мої очі швидко звикли в темряві, і я в принципі бачив щось відбувається на пару метрів попереду від мого колеса. Реально було дуже круто, нічна траса гладка як скло, дуже зоряне нічне небо і жодної машини.
Їхав я так досить довго навіть зробив ще один невеликий привал, де поїв фініків і подивився на зоряне небо. Потім покатався ще пів годинки-годинку в своє задоволення продовжуючи свій нічний велотур в Крим.
Потім ледве знайшов нормальне місце для ночівлі, тому що поруч майже не було дерев, а спати просто в голому полі мені не хотілося.
Ну годинах до 12 ночі я все-таки знайшов підходяще дерево, досить далеко від траси де і зупинився на нічліг. Тим більше мабуть міліція вже почала пускати перші машини, захотілося спати, і їхати стало вже не так цікаво.
У підсумку я за цей день проїхав приблизно 170 кілометрів, що було рекордом всього мого велотуру в Крим.
Спав у цей день я вже реально добре, видно тіло за ці 4 дні велотуру нарешті нормально стомлено, і вже нічого не заважало спати. Тому я вирубався відразу.
А встав на наступний вже 5тий день свого велотуру близько 7ми години ранку.
Ну а про те, що було далі в 5, 6 і навіть 7 день мого велоподорожі, ви дізнаєтеся вже з останньої, 4 частини моєї розповіді про моє незвичайному велотуризмі в Криму, яка, до речі кажучи була веселіше і цікавіше ніж усі попередні.