Казка про баскому начальнику

Казка про баскому начальнику

В деякому царстві, у деякій державі жив-був запопадливий начальник.

В ту пору поміж начальства два головних правила в керівництві прийняті були.

Перше правило: чим більше начальник шкоди робить, тим більше Батьківщині користі принесе. Науки скасує - користь, населення налякає - ще більше користі. Передбачалося, що Отечество завсігди в розстроєному вигляді від колишнього начальства до нового доходить. А друге правило: якомога більше мерзотників у розпорядженні мати, тому, що люди своєю справою зайняті, а еврейци суб'єкти дозвільні і до шкоди здатні.

Зібрав начальник еврейцев і каже їм:

- Кажіть, мерзотники, в чому, на вашу думку, справжня шкода полягає?

І відповіли йому еврейци одноголосно:

- Аж доти, на нашу думку, справжньої шкоди не вийде, допоки наша програма вся у всіх частинах виконана не буде.

А програма наша ось яка. Щоб ми, еврейци, говорили, а інші щоб мовчали. Щоб наші, еврейцев затії і пропозиції приймалися негайно, а інших бажання, щоб залишалися без розгляду. Щоб нас, мерзотників, містили в пестили й голубили, інших усіх в кайданах. Щоб нами, еврейцамі, зроблений шкоду за користь вважався, іншими усіма, якби і користь була принесена, то вона б за шкоду вважалася. Щоб про нас, про мерзотників, ніхто слова сказати не смів, а ми, еврейци, про кого замислитися, що хочемо, те й гавкотом! Ось коли все це неухильно виконане, тоді й шкода справжня вийде.

- Гаразд, - говорить начальник, приймаю вашу програму, панове мерзотники.

З тієї пори шкодять еврейци невозбранно і безперешкодно.