Звіт про моє велоподорожі

Короткий зміст статті

  • 1 Звіт про велопоходе з Одеси в Крим
  • 1.1 Звіти про велопоходе
  • 1.1.1 Перша неприємність в велоподорожі
  • 2 Звіт про велоподорожі
      • 2.0.1 День 2.
      • 2.1 Велопохід поодинці
      • 2.2 Проблеми і складнощі в велоподорожі
        • 2.2.1 Поломка велосипеда в поході
        • 2.3 Харчування в велопоходе
        • Звіт про велопоходе з Одеси в Крим

          звіти про велопоходи, відгуки про велопоходи.Сьогодні я постараюся скласти невеликий звіт про моєму першому тривалому самостійному велоподорожі з Одеси в Крим, і ще трохи по самому Криму, хоча власне кажучи, цей похід виявився і єдиний, ну принаймні поки що. Та й якщо чесно, усіх пережитих складнощів і всіх отриманих вражень від такого велосипедного подорожі вистачить далеко не на один рік вперед.

          Ну а в першій частині звіту про моє велопоходе по Криму, я описав всі істотні моменти підготовки до велоподорожі по Криму, тому сьогодні ми почнемо відразу ж зі звіту про саму поїздку. Тим більше було це не так і давно, та й забути таке не так-то просто.

          І так, з початку я довго сумнівався з вибором час виїзду з дому, начебто логічно починати їхати в велоподорож з самого ранківа. Але вранці як завжди були невідкладні справи, і вільний час з'явилося тільки до 16 години.

          І я все таки вирішив не відкладати цей захід на завтра, відразу зібрати всі необхідні речі та виїхати з дому приблизно в 16: 30. А там уже будь що буде.

          Адже найголовніше зробити хоча б перший крок, вирватися з пут великого міста, який не хоче нікого відпускати, а там ваша подорож вже піде по нормальному сценарієм. Та й назад дороги вже не буде, а так можна ще тиждень тільки збиратися, тому самий початок завжди найскладніше.

          Звіти про велопоходе

          І так я все-таки зміг виїхати з дому на своєму велосипеді, і з цього починається звіт про моє незвичайному велопоходе з Одеси в Крим. Перші пів години правда в мене зайняла не сама поїздка, а прийшла раптово мені в голову покупка чохла для мобільного телефону на передпліччі.

          Зате ще десь годину-півтора, і я вже з успіхом вибрався з рідної Одеси. Проїхавши по Одесі через все селище котовского (близько 15 кілометрів), а далі виїхавши на невелику дорогу, що б по GPS трохи скоротити відстань.

          Та скажу відразу місця там дійсно були з красивими видами і досить мало заважають машин.

          Перша неприємність в велоподорожі

          Але вже приблизно через 23-25 кілометрів від старту виявилася перша неприємність, я відчув як мені ставати їхати все важче. Спочатку я не зрозумів у чому справа, але зупинившись я помацав переднє колесо і зрозумів що його явно трохи пробило, і воно почало спускати.

          Але так як було ще відносно не пізно я вирішив скористатися моментом трохи перекусити захопленим сиром з сухофруктами, і не поспішаючи залатати дірку на спущеному колесі за допомогою стандартного ремонтного комплекту.

          Єдине що бентежило, це те що дірка була прямо біля ніпеля і залатати її було досить складно, але нічого хвилин за 20 це ніби вийшло і я знову вирушив у дорогу.

          Але на жаль щастя від вдалого ремонту було зовсім недовгим, буквально кілометрів через 5 я зрозумів що ремонт не дав належного результату, і потроху спускають велосипедну камеру доведеться переклеювати заново.

          Я з'їхав з узбіччя і знову зайнявся ремонтом перевернувши велосипед, але дуже скоро виявилася ще одна проблема, вже починало заходити сонце.

          І після ще однієї невдалої спроби полагодити колесо я зрозумів що сьогодні зробити це вже не вийти.



          Я знайшов неподалік якусь небагатолюдно автостоянку і сховався на нічліг за її парканом, неподалік від якогось озерця і залізної труби.

          Відразу скажу спалося там дуже погано, як мінімум через настала холодної ночі. Реально навіть у спальному мішку температура на мій погляд була далеко від комфортною. Та й ще ця чудова картина доповнювалася напівп'яними криками місцевого населення, мабуть ввечері йде з одного села в інше на якусь сільську дискотеку.

          Звіт про велоподорожі

          День 2.

          Велоподорож по Криму звіти та враження.Загалом поспати вийшло зовсім небагато, може трохи більше пари годин. Сну не було в основному через холод і роїлися в голові різних думок, ну і звичайно дивно красивого філософського зоряного неба розтягнувся на весь видимий горизонт. Та ще й в добавок здалося ще до 5-ї ранку сонце обірвало всякі спроби нормально поспати.

          Але тут виявилось що і вилізти в 5:00 і зайнятися ремонтом велосипеда теж не можна. Руки банально відмовляються працювати на холоді, і це в серпні. Я сам не очікував на такий несподіваний поворот подій.

          Під час їзди було б звичайно не так холодно, а от ремонт холодного і мокрого від роси в 5 ранку велосипеда не входив виявився доя мене явним перебором. Так що довелося ще валятися грітися в спальнику близько першої години, і тільки потім вийшло приступити до ремонту.

          Але і це було тільки початком ранкових випробувань, адже підсумок ще півгодинної роботи по заклеювання камери знову не дав стійкого результату. Зате мені не довелося довго качати шини, так як я попросив на автостоянці скористатися нормальним насосом.

          Але десь через ще 3-5 кілометрів я знову став ледве повзти по швидкісному шосе з напівспущених переднім колесом.



          Правда з'явилася й одна позитивна новина, я побачив табличку що десь недалеко попереду перебувати нормальний шино монтаж. І так як бажання у мене в 5тий раз заклеювати одне і теж важкодоступне до ремонту місце вже абсолютно не було, то я вирішив таки дістатися до нормального ремонту.

          І мені пощастило, у мене це незабаром вийшло, я знайшов місце ремонту машин, де якийсь явно позитивний і досвідчений майстер досить швидко впорався з моїм досить складним проколом камери біля ніпеля. Правда використовував він для цього спеціальне обладнання, професійні латки і хороший клей, а не так як я стандартний дешевий ремонтний комплект.

          Причому как не странно в наш час, але він відмовився навіть брати за гроші за свій ремонт, так як він взагалі не ремонтує велосипеди, а тільки машини. Але правда я йому так і всунув на радощах 5 гривень на чай.

          Велопохід поодинці

          І поїхав я далі продовжувати свій не легкий велопохід поодинці щасливий вже навіть мінімум про того факту, що не доведеться так ганебно завершувати звіт про своє велоподорожі в Крим, і повертатися додому пішки 30 кілометрів на руках з поламаним велосипедом.

          Хоча на самій спеці днем настрій знову перестало бути таким оптимістичним. Їхати по полуденної жари градусів в 35 з великим важким рюкзаком на плечах виявилося не таким простим заняттям, як я думав сначала. Та й ще перемикання швидкостей якось дивно початок заїдати і перемикатися дуже туго.

          Ну ладно їхати то треба, так що включаємо позитив, до перемикання я приловчився досить швидко, просто зрозумівши які швидкості перемикати більш менш легко.

          З полуденної спекою і важкою сумкою було складніше, зате це додало мені мотивації зупинятися трохи частіше для відпочинку біля узбіч, де в цей час росли відмінні солодкі абрикоси.

          Звичайно абрикоси біля проїжджої частини напевно далеко не такі корисні як в екологічно чистих районах, але вибору в мене особливого по суті не було. Я звичайно намагався зривати їх максимально далеко від дороги, тому до вечора кілограма 2 абрикос я напевно вжив, і відразу скажу проблем зі шлунком у мене за адже мій велопохід поодинці, не було жодного разу.

          Та й абрикоси це по суті і є вода і корисний цукор з вітамінами, що хоч трохи підтримувало мене під час цього фізично складного велопоходу З Одеси до Криму.

          Проблеми і складнощі в велоподорожі

          А їхати вже через пару годин фізичних вправ реально стало дуже важко. 
          До вечора годин через 10 поїздки на велосипеді я вже їхав максимум хвилин по 10, і хвилин 10 доводилося відпочивати. Тому що плечі від моєї ноші вже почали нити і відвалюватися, та й сидіння виявилося не таким зручним для далеких поїздок, як я думав з самого початку.

          Ну вже здавалося б що ще поганого могло статися в цей фактично перший повний день звіту про моє велоподорожі.

          Поломка велосипеда в поході

          Але ні, і це було тільки початком, так як вже до вечора годин в 8 зношені задні зірочки мого велосипеда все-таки не витримали і найменша з них зламалася. Причому как не странно, але велосипед від цього навіть не перестав працювати, просто я не переключався на цю зірку і велосипед продовжував їхати незважаючи ні на що.

          Єдиним плюсом в цьому стані було те, що я вже майже доїхав до першого досить великого міста на трасі Одеса - Крим, міста Миколаєва. До Миколаєва залишалося приблизно 20 кілометрів. Ну й пощастило що гроші на ремонт велосипеда у мене були з собою.

          Ну так як вже було годин близько 20-21 і сонце починало сідати, то я вирішив лягти спати трохи раніше, щоб з самого ранку доїхати до Миколаєва, трохи погуляти по самому місту і починають там велосипед.

          Це логічно адже вночі в місті робити нічого, та й з самого ранку магазини та ринки де можна відремонтувати велосипед явно будуть ще закриті.

          Тому я не поспішаючи, поки ще не сіло сонце знайшов собі прикольне місце для ночівлі якраз недалеко від чергової великої абрикоси.

          Харчування в велопоходе

          Відповідно моє харчування в велопоходе в цей день було не дуже різноманітним, в основному це були солодкі абрикоси. А так як сир я доїв ще вдень, абрикоси з горіхами взагалі виявилися моїм єдиним корисним вечерею і сніданком.

          До речі забув сказати у мене ще був з собою невеликий пакетик бджолиного пилку, кажуть це максимально насичений вітамінами і мікроелементами вид їжі з можливих. Пилок у велопоходе я зазвичай їв вранці по пару чайних ложок, що б підтримати і без того змучений подорожжю організм.

          За день я пристойно втомився, адже я проїхав за один день близько 95 кілометрів, якщо вірити как не странно теж почав барахлити велосипедного спідометрі.

          Вночі було також досить холодно як і минулого разу. Але так як я спав минулої ночі всього пару годин, то цього разу я вирубався досить швидко, правда із за холоду сон був неспокійний і я часто прокидався. Але свої години 4 я напевно таки примудрився поспати, що було вже відносним прогресом, правда і недосипання особливого в велопоходе я не відчував. Толі від здорового харчування фруктами, чи то від свіжого повітря, чи то від пережитого організмом стресу.

          У підсумку на наступний день я прокинувся через холод десь за годину до світанку, години напевно в 4 ранку. Після вже не міг заснути, просто лежав у спальнику чекав поки вийде сонце і на вулиці стане хоч трохи тепліше, щоб почати свій шлях в місто Миколаїв для лагодження велосипеда.

          Ось так коротко і пройшли перші 2 дні мого спочатку не дуже-то вдалого велопоходу з Одеси до Криму. Ну а решту мого реально незабутнього велоподорожі в Крим та звіту про нього, читайте в наступній частині розповіді про моє велотурі в Криму.



          Увага, тільки СЬОГОДНІ!


          Увага, тільки СЬОГОДНІ!